Вивчення нот на гітарі, легкі гітарні мелодії

Аплікатура
Структура нотного стану та тривалості нот
Розташування нот і знаки альтерації
Ноти на кожній струні окремо
Ноти гітари без повторів на інших струнах
Мелодії та можливі знаки на нотному стані

Гітара – це інструмент, який поступається за складністю вивчення тільки скрипці і водночас може ввести музиканта-початківця в глухий кут, тому що спочатку простіше навчитися грати акордами, підбирати бій, з яким граєш по струнах, на свій розсуд, на слух підбирати деякі мелодії. Потім перейти на вивчення табулатури в інтернеті. Дуже зручно орієнтуватися за цифрами-ладами і грати популярні мелодії. Але на цьому все закінчується і для того, щоб оволодіти складнішими прийомами гри, вже пізно йти вчитися в музичну школу, просто немає часу і бажання. Що ж необхідно знати музиканту, у якого немає уявлення про те, як опанувати гітару? Це, звісно ж, ноти і навчитися за ними читати.

Аплікатура – порядок розміщення пальців під час гри на музичному інструменті.

Коли граєш на гітарі, то необхідно використовувати пальці лівої та правої руки одночасно. На лівій ми використовуємо вказівний (1), середній (2), безіменний (3), мізинець (4), а великий палець тримаємо на грифі й не використовуємо для гри. Цифра в дужках це скорочена назва пальця, яка може писатися поруч із нотою в п’єсі для того, щоб було зрозуміло яким пальцем її зручніше затиснути. На правій беремо струни такими пальцями: великий (p), вказівний (i), середній (m), безіменний (а). Латинська буква в дужках також пишеться поруч із нотою, щоб правильно зіграти правою рукою і перейти одразу на іншу ноту, не змінюючи положення пальців.

Нотний стан (нотоносець) – набір паралельних горизонтальних ліній (нотних лінійок), на яких і між якими записуються ноти.

На початку кожного рядка на нотному стані, який складається з 5 лінійок, записується скрипковий ключ (ключ соль). Називається він “ключ соль”, бо записується з ноти соль, тобто з другої лінійки знизу, щоб записати його, ми ведемо лінію-напівколо до третьої лінійки знизу, завертаємо її до першої лінійки знизу, потім обводимо зліва й ведемо вгору лінію, знову повертаємось донизу й залишаємо внизу гачок. Таким чином записується скрипковий ключ. Праворуч від ключа записується розмір такту. Такт це закінчена думка в п’єсі, так само як і речення в тексті. Розмір записується з двох цифр: верхньої та нижньої. Верхня цифра вказує на кількість часток у такті: 2, 3, 4. Нижня цифра вказує тривалість кожної частки такту: 4 (четвертні), 8 (восьмі). Наприклад,

Розглянемо перший розмір такту, тобто чотири чверті. В одному такті можна зіграти одну “цілу” ноту, тривалість якої можна порахувати як 1 і 2, і 3 і 4, і, дві “половинні” ноти, які тривають за часом так: 1 і 2 і – одна нота, 3 і 4 і – друга нота. Так само в одному такті розміром чотири чверті можна зіграти “четвертні” ноти: 1 і – тривалість першої ноти, 2 і – друга, 3 і – третя, 4 і – четверта. Одна “ціла” нота звучить рівно стільки ж, скільки звучать 4 “четвертні” ноти за тривалістю. У швидших за темпом п’єсах використовують восьмі, шістнадцяті, тридцять другі ноти.

Наприклад, восьмі ♫ грають із такою швидкістю: “1” – перша нота, “і” – друга, “2” – третя, “і” – четверта, “3” – п’ята, “і”- шоста, “4” – сьома, “і” – восьма нота. Розмір такту чотири чверті ще позначають латинською літерою “С”. Записується ціла нота як кружечок, половинна як кружечок із хвостиком догори (донизу), четвертна як замальований кружечок із хвостиком догори (донизу), восьма як замальований кружечок із хвостиком догори (донизу) та в бік ♪, шістнадцята як замальований кружечок із хвостиком догори (донизу) та двома в бік. Ноти записуються на нотному стані від низу до верху за висотою звучання, якщо нота перебуває до третьої лінійки нотного стану від низу, тоді хвостик половинної ноти ( четвертної, восьмої) малюється догори, якщо вище за третю лінійку хвостик малюється донизу. Ноти також записуються на додаткових лінійках під нотним станом і над нотним станом. На першій додатковій лінійці зверху, другій додатковій лінійці знизу тощо.

Розташування нот і знаки альтерації

Усім відома назва нот: до, ре, мі, фа, соль, ля, сі. На класичній гітарі є шість струн. Найтонша струна називається “першою”, найтовстіша “шостою”. Між ними по порядку натягнуті друга, третя, четверта, п’ята струна. Для того, щоб знайти кожну ноту на грифі, він розбитий на октави. Октава складається з нот: до (внизу октави), ре, мі, фа, соль, ля, сі, до (вгорі октави). Починається з ноти “до” і закінчується нотою “до” вже наступної октави. Загалом на грифі поміщається 3,5 октави, набагато менше нот, ніж ладів. Зручність у тому, що одну й ту саму ноту можна зіграти на різних струнах: взявши ноту на 5 ладі шостої струни, ми граємо і можемо налаштовувати наступну струну нижче (п’яту струну), поки не дійдемо з шостої до третьої струни. На третій струні затиснутий 4 лад звучить як “відкрита” (тобто взагалі не затиснута ні на якому ладу) друга струна. Потім точно так само, як і було: 5 лад затиснутий на другій струні звучить як “відкрита” перша струна. Перша струна затиснута на 5 ладі – це вже нота, яка звучить набагато вище, ніж будь-яка “відкрита” струна, і записується вона на нотному стані на першій додатковій лінійці зверху (Ля).

Знаки альтерації – знаки музичної нотації, що вказують на підвищення або зниження будь-якого звуку без зміни його назви.
Основні знаки альтерації – дієз, бемоль і бекар.
Напівтон – найменша відстань між звуками в музиці

Є таке поняття як тон і півтон. Якщо зіграти ноту на 3 ладу, а потім зіграти іншу на 4 ладу, то друга нота буде на пів тона звучати вище, ніж перша. Якщо зіграти третю ноту на 5 ладу тієї самої струни, то вона звучатиме на тон вище, ніж перша, і на півтону вище, ніж друга нота, взята на 4 ладу. Один лад дає різницю за звучанням на півтона. Для того, щоб підняти ноту на півтона записується на нотному стані знак # (дієз). Для того, щоб опустити ноту на півтона пишуть знак b (бемоль) зліва від ноти. Для того, щоб скасувати один із цих знаків, пишуть знак бекар (такий самий, як дієз, тільки без лівої нижньої палички і правої верхньої палички).

Гамма – послідовний ряд нот, у якому окремі ноти підвищуються або знижуються за звучанням.
Тональність – та чи інша гама, що лежить в основі даного музичного твору.

Будь-який музичний твір має свою тональність, у якій він написаний. Іноді тональність може змінюватися в окремих частинах музичного твору.

Найбільш популярна тональність До мажор і аналогічна їй у мінорі тональність Ля мінор. Ці тональності не мають знаків дієз і бемоль при скрипковому ключі, які записуються після розміру такту. В інших тональностях записуються дієзи в кількості від 1 до 7 по черзі на таких нотах: фа, до, соль, ре, ля, мі, сі. У мінорних тональностях записуються при ключі знаки бемоль по черзі на таких нотах: сі, мі, ля, ре, соль, до, фа. При цьому кількість знаків постійно зростає, тобто щоб дійти до знака дієз на ноті “ре”, необхідно написати дієзи на попередніх трьох нотах: фа, до, соль. Це означає, що якщо в п’єсі є ноти, які вказані в ключі зі знаком дієз або бемоль, то вони всі граються на півтону вище або нижче за замовчуванням упродовж усієї п’єси.

Візьмемо тональність До мажор. У цій тональності октаву можна повністю розписати за допомогою таких нот: до, до дієз, ре, ре дієз, мі, фа, фа дієз, соль, соль дієз, ля, ля дієз, сі. Кожній з цих нот (з дієзом або без) відповідає певний лад на грифі гітари.

Ноти на кожній струні окремо

Наприклад, розглянемо ноти на першій струні. “Відкрита” перша струна починається з ноти мі, на першому ладі – нота фа, на другому ладі – фа дієз, на третьому – соль, на четвертому ладі – соль дієз, на п’ятому – ля, на шостому – ля дієз, на сьомому – сі, на восьмому ладі – до (наступної октави), на дев’ятому ладі – до дієз, на десятому – ре, на одинадцятому – ре дієз, на дванадцятому ладі – мі. Кожен лад цієї струни має назву якоїсь ноти з дієзом або без.

Підказка:

Дієзи не записуються після нот “мі”, “сі”. Після цих нот пишеться наступна нота – “фа” або “до” відповідно.
Загалом одна октава поміщається на дванадцяти ладах.

Якщо взяти другу струну: відкрита струна звучить як нота “сі”, перший лад нота “до”, другий лад – до дієз, третій – ре, четвертий – ре дієз, п’ятий лад – мі (звучить так само, як відкрита перша струна). Шостий лад і далі повторюють ті самі ноти, що граються на першій струні, починаючи з першого лада. Тобто шостий лад другої струни звучить так само, як і перший лад першої струни (нота фа), сьомий лад другої струни – як другий лад першої струни (нота фа дієз), восьмий лад на другій струні – як третій лад на першій струні (назва ноти така сама для обох струн – соль).

Відкрита третя струна називається нотою соль, якщо затиснути її на першому ладу вийде нота – соль дієз, другому – нота ля, третьому – нота ля дієз, четвертому – нота сі (така ж за звучанням як і відкрита друга струна).

Відкрита четверта струна називається нотою “ре”, якщо затиснути перший лад, то вийде нота ре дієз, другий – мі, третій – фа, четвертий – фа дієз, п’ятий – соль (аналогічна за звучанням з відкритою третьою струною). Пам’ятаємо, що якщо взяти ноту на шостому ладу четвертої струни, то вона звучатиме так само, як і нота, взята на першому ладу третьої струни (струни нижче).

Далі відкрита п’ята струна називається нотою “ля”, якщо затиснути перший лад на цій струні, то отримаємо ноту ля дієз, другий – сі, третій – до, четвертий – до дієз, п’ятий – ре (аналогічно звучить відкрита четверта струна).

Відкрита шоста струна називається нотою “мі”, на першому ладу цієї струни міститься нота фа, на другому – фа дієз, третьому – соль, четвертому – соль дієз, п’ятому – ля (має співпадати за звучанням із відкритою п’ятою струною). Усі ці ноти записуються на нотному стані.

Ноти гітари без повторів на інших струнах

Під кожною нотою вказано лад, на якому затискається відповідна струна (0 – “відкрита” струна). Якщо не дивитися на табулатуру, то можна побачити, як записуються всі ноти, розташовані на грифі гітари. У разі якщо необхідно зіграти якусь ноту на п’ятій струні, а вона розташована серед тих нот, що написані в такті “Четверта струна”, то біля ноти малюється “п’ятірка, обведена в кружечок”, і затискається на п’ятій струні 5, 6, 7, 8 або 9 лад – ре, ре дієз, мі, фа або фа дієз (ноти в такті “Четверта струна”).

Паузи, крапки, репризи, вольти, легато, тріолі, баре, крещенда, димінуендо, флажолет, рітенуто на нотному стані

Розглянемо ще деякі знаки на нотному стані на прикладі п’єси “У лісі народилася ялинка…” У цій п’єсі використовуються паузи: перший знак після розміру такту це восьма пауза, після неї записується четвертна пауза (за тривалістю відповідають восьмій і четвертній ноті). У п’ятому такті після ноти “соль” стоїть крапка – це означає, що нота має прозвучати на половину довше за свою тривалість. У шостому і дев’ятому такті ми бачимо знаки репризи (двокрапка і подвійна тактова риска) – це повторення, за якого спочатку грається 6, 7, 8 лад, перша вольта (такт, що обведений лінією зверху та одиничкою), потім ми повертаємось на шостий такт, знову граємо п’єсу до восьмого такту включно, пропускаємо першу вольту (дев’ятий такт) – переходимо на другу вольту (десятий такт) і твір закінчується подвійною тактовою рискою.

“В лесу родилась елочка”

“Мурка”

Зліва вгорі над першим тактом записується темп, з яким необхідно грати п’єсу. Помірно, жваво, швидко, дуже швидко, у темпі вальсу, вільно, повільно, марш тощо. У цьому творі такти з 8 по 14 граються двічі, бо стоїть знак “реприза”. Розмір такту дві чверті означає, що тривалість одного такту можна підрахувати як: 1 і 2 і (одна половинна нота; восьма і четвертна з крапкою; 4 восьмих ноти в одному такті). Розглянемо також скорочений варіант Київського вальсу.

“Київський вальс”

Для вальсів характерний розмір такту “три чверті”. Перша частка грається голосно, інші дві тихіше. Якщо ноти об’єднані між собою однією лінією догори (донизу), то вони граються одночасно. У 14 і 15 тактах ми бачимо залеговані ноти, тобто, зігравши третю частку в передостанньому такті, наступні дві точно такі самі ноти ми не граємо (вони є продовженням звучання третьої частки в 14 такті). Якби ноти відрізнялися від тих, що залеговані, але стояв точно такий самий знак, то це означало б перехід від одних нот, звучання яких обривалося зіграними наступними нотами. У наступній вправі використовуються тріолі. Це коли три ноти за тривалістю мають прозвучати як дві точно такого ж розміру.

У другому і третьому такті ми бачимо знак “баре” і римську цифру, яка вказує на лад, що необхідно затиснути на трьох перших струнах одним вказівним пальцем лівої руки. Під першим і другим тактом стоїть знак, що позначає поступове нарощування звучання “крещенда” (після знака ноти треба продовжувати грати голосніше) і навпаки наприкінці першого рядка ноти граються тихіше “димінуендо”. Вправа закінчується флажолетом на 12 ладу. Це коли перші 3 струни на 12 ладу злегка доторкаються (потрібно лише покласти палець на струни) до вказівного або безіменного пальця лівої руки, більш точно над околком між 12 і 13 ладом і зіграти ці три ноти. Є також флажолет на 7 ладу, який звучить по-іншому. У разі якщо потрібно поступово сповільнити темп на деякий проміжок п’єси або ж дограти кінцівку повільніше, використовується знак rit., що читається “рітенуто”.